Демодекс (шкіра, одне місце локалізації) (якісне визначення)

Демодекоз -розповсюджене хронічне захворювання, викликане кліщами-паразитами роду Demodex. Їх близько 65 видів і кілька підвидів. На шкірі людини (переважно на обличчі) паразитують Demodex folliculorum brevis і Demodex folliculorum longus - «війчасті кліщі», «вугрові залізниці». Цими кліщами заражена переважна частина дорослих людей в світі. При відповідних факторах: ослабленні імунітету, підвищеному саловіділенні, вікових змінах, клімактеричних гормональних перебудовах, соматичній патології може розвинутися демодекоз.

До основних симптомів даного захворювання відносять: стійкі червоні плями на щоках, на носі і підборідді, висип також може поширитися на  лоб, шию і груди, з розвитком хвороби кровоносні судини шкіри можуть стати ширшими й помітнішими, формуючи судинні «зірочки» на обличчі, розвиток папул і пустул, ущільнення шкіри, у вигляді ринофіми (запальне захворювання шкіри носа (іноді у вигляді доброякісного пухлиноподібного утворення), що характеризується гіпертрофією всіх її елементів: сполучної тканини, кровоносних судин і сальних залоз, збільшенням носа в розмірах і втратою його природної форми), випаданням волосся - найпоширенішим симптомом демодекозу голови, який може супроводжуватися лущенням і свербежем, на додаток до шкірних проблем, багато людей також відчувають симптоми демодекозу повік (відчуття чогось стороннього в оці, сухість, почервоніння і подразнення, запалення повік ( симптоми блефариту), злипання і випадання вій.

Діагностика демодекозу ґрунтується на клінічній картині і виявленні кліщів в висипаннях. При цьому важливо не тільки виявити збудників, а й визначити їх кількість, так як окремі особини зустрічаються і в здорових людей. Діагностично значущим вважають виявлення на шкірі більше 5 кліщів на 1 см². Меншу концентрацію паразитів при відсутності клінічної симптоматики слід розцінювати як носійство, при якому пацієнт лікування не потребує. Матеріалом для лабораторних досліджень слугують лусочки, кірки, вміст вивідних проток сальних залоз шкіри, вії. Від правильності забору матеріалу в значній мірі залежить результат дослідження і виявлення кліща.

К основным симптомам данного заболевания относят: стойкие красные пятна на щеках, на носу и подбородке, но может распространиться на другие области, такие как лоб, шея и грудь, с течением болезни кровеносные сосуды кожи могут стать шире и заметнее, формируя сосудистые «звездочки» на лице, развитие папул и пустул, уплотнение кожи, в виде ринофимы (воспалительное заболевание кожи носа (иногда в виде доброкачественного опухолевидного образования), характеризующееся гипертрофией всех ее элементов: соединительной ткани, кровеносных сосудов и сальных желез, увеличением носа в размерах и потерей его естественной формы), выпадение волос – самый распространенный симптом демодекоза головы, который может сопровождаться шелушением и зудом, в дополнение к кожным проблемам, многие люди также испытывают симптомы демодекоза век (ощущение чего-то постороннего в глазу, сухость, покраснение и раздражение, воспаление век (блефарит), слипание и выпадение ресниц.

Диагностика демодекоза основывается на клинической картине и выявлении клещей в высыпаниях.При этом важно не только выявить возбудителей, но и определить их количество, так как отдельные особи в единичном количестве встречаются у здоровых людей. Диагностически значимым считается обнаружение на коже более 5 клещей на 1 см². Меньшую концентрацию паразитов при отсутствии клинической симптоматики следует расценивать как носительство, при котором пациент в лечении не нуждается. Материалом для лабораторного исследования служат чешуйки, корочки, содержание выводных протоков сальных желез кожи, ресницы. От правильности забора материала в значительной степени зависит результат исследования и обнаружения клеща.

Демодекоз -розповсюджене хронічне захворювання, викликане кліщами-паразитами роду Demodex. Їх близько 65 видів і кілька підвидів. На шкірі людини (переважно на обличчі) паразитують Demodex folliculorum brevis і Demodex folliculorum longus - «війчасті кліщі», «вугрові залізниці». Цими кліщами заражена переважна частина дорослих людей в світі. При відповідних факторах: ослабленні імунітету, підвищеному саловіділенні, вікових змінах, клімактеричних гормональних перебудовах, соматичній патології може розвинутися демодекоз.

До основних симптомів даного захворювання відносять: стійкі червоні плями на щоках, на носі і підборідді, висип також може поширитися на  лоб, шию і груди, з розвитком хвороби кровоносні судини шкіри можуть стати ширшими й помітнішими, формуючи судинні «зірочки» на обличчі, розвиток папул і пустул, ущільнення шкіри, у вигляді ринофіми (запальне захворювання шкіри носа (іноді у вигляді доброякісного пухлиноподібного утворення), що характеризується гіпертрофією всіх її елементів: сполучної тканини, кровоносних судин і сальних залоз, збільшенням носа в розмірах і втратою його природної форми), випаданням волосся - найпоширенішим симптомом демодекозу голови, який може супроводжуватися лущенням і свербежем, на додаток до шкірних проблем, багато людей також відчувають симптоми демодекозу повік (відчуття чогось стороннього в оці, сухість, почервоніння і подразнення, запалення повік ( симптоми блефариту), злипання і випадання вій.

Діагностика демодекозу ґрунтується на клінічній картині і виявленні кліщів в висипаннях. При цьому важливо не тільки виявити збудників, а й визначити їх кількість, так як окремі особини зустрічаються і в здорових людей. Діагностично значущим вважають виявлення на шкірі більше 5 кліщів на 1 см². Меншу концентрацію паразитів при відсутності клінічної симптоматики слід розцінювати як носійство, при якому пацієнт лікування не потребує. Матеріалом для лабораторних досліджень слугують лусочки, кірки, вміст вивідних проток сальних залоз шкіри, вії. Від правильності забору матеріалу в значній мірі залежить результат дослідження і виявлення кліща.

Демодекс

Перед здачею досліджень необхідно узгодити з лікуючим лікарем прийом і скасування  препаратів.
При контролі лабораторних показників у динаміці рекомендується проводити лабораторні дослідження за однакових умов: здавати біоматеріал в одній лабораторії, у однаковий час доби, тощо.
Про прийом лікарських препаратів необхідно повідомити співробітників у відділенні.
Дане дослідження оформлюється тільки з приносного біоматеріалу.

Правила збору біоматеріалу

• Шматок клейкої стрічки (прозорий скотч) прикласти до ураженої ділянки шкіри на ніч, після чого вранці акуратно зняти зі шкіри скотч, не торкаючись руками липкої сторони і одним шаром приклеїти його до чистого знежиреного предметного скла (напередодні придбати в лабораторії), намагаючись уникати складок і повітряних бульбашок. 
• Шматок скотча не повинен виходити за краї скла. На склі необхідно залишити вільну ділянку, для підписання місця локалізації (з якої ділянки шкіри був знятий скотч). 
• Якщо шматочків кілька (з одного місця локалізації), то їх необхідно наклеїти на скло поруч один з одним.
• При взятті матеріалу з різних місць локалізації, скотч необхідно клеїти на різне скло. І в такому вигляді доставити в лабораторію. 
• Рекомендується перед прикладанням скотча на ніч обробити уражену ділянку шкіри 2% розчином соди. 

Перед збором матеріалу необхідно:

Протягом 2-х діб до взяття матеріалу не використовувати лікувальні креми, лосьйони, декоративну косметику, і використовувати засоби особистої гігієни з високим вмістом лугу. 

Спеціальні умови зберігання біологічного матеріалу:

Матеріал необхідно доставити у будь-яке відділення лабораторії «Смартлаб» в день взяття. 

АНАЛІЗАТОР:

РЕФЕРЕНСИ:

ПРИ ЗНИЖЕННІ:

ПРИ ПІДВИЩЕННІ:

ІНТЕРФЕРЕНЦІЯ

ПІДВИЩЕННЯ:

ЗНИЖЕННЯ:

показання до призначення:

• діагностика, диференціальна діагностика демодекозу;
• рожеві вугрі, розацеа;
• акне;
• блефарити.